Реалізація прав людини в системі Пенсійного фонду України

Конституційно-правовий механізм захисту людиною своїх прав — це система влади держави, функцією якої є захист прав людини; процедура такого захисту, а також конституційне право людини на захист, яке реалізується з допомогою держави і за цією процедурою. Гарантії основних прав і свобод людини та громадянина становлять систему норм, принципів, умов і вимог, які у сукупності забезпечують додержання прав і свобод та законних інтересів особи.

Як свідчить міжнародний досвід, ефективність гарантій основних прав і свобод людини залежить від рівня розвитку правових принципів та інститутів демократії, стану економіки, засобів розподілу життєвих благ, правотворчої атмосфери в суспільстві, рівня правового виховання і культури населення, ступеня суспільної злагоди, наявності певних елементів у системі функціонування державної влади.

Система гарантій прав і свобод людини містить передумови економічного, політичного, організаційного та правового характеру, а також захисту прав і свобод. Система гарантій — це умови, засоби й методи, які забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод особи.

Практична реалізація конституційних прав і свобод забезпечується в тому числі і Пенсійним фондом, це, зокрема:

• принцип однаковий для всіх застрахованих осіб формування права на пенсію, (ст.46 Конституції України);
• право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди, що завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених органів і осіб;
• право знати свої права та обов'язки: закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, що мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом; закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, але не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними (ст. 57 Конституції України); гарантується неприпустимість зворотної дії закону: ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визначалися законом як правопорушення (ст. 58 Конституції України);
• право на правову допомогу, яке означає, зокрема, що кожний вільний у виборі захисника своїх прав і що у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безплатно (ст. 59 Конституції України);
• принцип необов'язковості виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60 Конституції України);
• принцип презумпції невинності людини, який означає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, і що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України);
• гарантія неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод означає, що ці права і свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 64 Конституції України).

Призначення цих та інших нормативно-правових гарантій, які містять Конституція і закони України, полягає в тому, щоб забезпечити найсприятливіші умови, за яких закріплений у Конституції України статус людини і громадянина став би юридичним і фактичним соціальним становищем кожної особи. Гарантії, таким чином, є тією ланкою, яка дає змогу здійснити необхідний у правовому статусі громадян перехід від передбаченої в Конституції та в законах України можливості до реальної дійсності.

Для реалізації прав і свобод людини необхідно, зазвичай, щоб особа, по-перше, сама бажала цього, і по-друге, мала певний рівень правового виховання і правової культури. Тому важливою є роль держави у формуванні належної правової свідомості у кожного громадянина. На це, зокрема, звернуто увагу в проекті Концепції державно-правової реформи у сфері захисту прав людини в Україні.

 

Адміністрація управління Пенсійного
фонду України в м.Жовтих Водах
Дніпропетровській області

<< Назад